Нашим діткам підтримка потрібна частіше, ніж ми можемо собі уявити. У будь-який складний час дитина шукає опори в батьках, але якщо самі батьки в дисбалансі, вони стають розгубленими і не можуть бути опорою для своїх дітей. Напруга і навантаження як дорослих так і дітей може розрядитися непередбачувано в емоційному спалаху, в бурхливій​​реакції на щось незначне. Тому батькам важливо дбати про свій емоційний стан і стан своєї дитини. У нагоді можуть стати наведені нижче вправи. Це дуже прості ефективні практики, які корисні як дітям, які знаходяться у напруженій атмосфері, так і дорослим.

1. Малюємо долоньки. Простий спосіб безпечно повертатися «в себе» - обмальвування долоньок і будь-які ігри з долоньками. Відбиток долоні - це перша ідентифікація малюка. Перші відбитки брудної долоні на шпалерах - це перше «Я є в світі». Відбитки в тісті, глині, піску, будь-який крупі, відбитки на папері. Вирізання, розмальовування долоньки - це відчуття і заповнення внутрішньої території. Долонька - як мандала, що повертає і зміцнює «Я». Долонька - уособлення всього тіла дитини. А потім, і її самості. Коли нам потрібно допомогти дитині повернути можливість кордонів і одночасно безпечного контакту - ми для неї придумуємо гри, де долоньки різних діток могли б стикатися, плескати, торкатися один до одного. Де пальчики могли б вітатися, де вони торкалися б один до одного ребром, тильною стороною, всією поверхнею.

2. Прянична людина. Дітки, які пережили травматичний досвід, можуть не допускати дотиків, боятися фізичного контакту. З ними можна і потрібно - намалювати «пряникового чоловічка» і його розмальовувати. Іноді з підлітками ми описуємо контури тіла на шпалерах, можна купити промислові іграшки, на яких можна малювати і потім змивати намальоване.

3. Ліплення. З ними обов'язково ліпити - з глини, тіста, гірше - пластики і пластиліну. Ліплення трансформує напругу, знімає затиски, дає відчуття контролю (що важливо для тих, хто втратив контроль над ситуацією, життям, реальністю), ліплення корисне при будь-яких психосоматичних хворобах.

4. Робимо ляльки. Лялечки з ниток, прості мотанки, чоловічки з поролону (або з губок для миття посуду), виліплювання лялечок і фігурок з тесту-глини - все це дуже дієва терапія.

5. Турбота про ляльку. У разі, якщо дитина почала вести себе, як дитя більш молодшого віку (так підсвідомість намагається повернути безпеку). Якщо в руках у дитини виявиться щось, що «менше» його, щось, що сприймалося б як дитинча більш молодшого віку - лялечка, маленька машинка, іграшкове звіря, навіть клубок ниток - сама дитина автоматично переміщується в більш дорослу позицію.

6. Граємо в дерево. Дітки, які пережили стрес, часто перестають відчувати контакт ніжок з землею (Втрачають опору, приземленість). З ними добре грати (малювати, ліпити, пританцьовувати) квіти і дерева - приділяючи увагу корінню і міцному стовбуру. Іноді ми граємо в «вирощування велетенських ніг »- уявляючи, що ноги стають величезними і міцно утримують в рівновазі, не даючи розгойдуватися від вітру (вітер - це метафора змін, подій, на які ми вплинути не можемо), чим яскравіше ми представимо (намалюємо, помассіруем) ці велетенські ноги, тим сильніше ефект. Спати краще укладати таких діток теж, даючи опору ніжок (наприклад, між іншим під ноги скручений у валик рушник).

7. Що у тебе в руці? Діти, які пережили травматизацію, намагаються все контролювати. З ними важливо говорити про плани, складати розкладу, робити колажі мрії та інше. Важливо пам'ятати, що в практиках вони не закривають очі, боячись послабити контроль. Багатьох дорослих дратує, що вони весь час щось крутять у руках (гублячи і ламаючи). Для того, щоб зняти напругу в ручках, одночасно послабити контроль і повернути безпеку - потрібно дати дітям в руки масажне кільце, еспандер, хлібний м'якуш, кульки, наповнені борошном (крохмалем).

8. Сейф для страхів. Для того, щоб акуратно доторкнутися до теми страху, дати дитині відпочинок і контроль над страшними спогадами і снами: можна спорудити (намалювати, виліпити, зробити з коробки) сейф для страшних спогадів. Не називаючи спогади - дати метафору – просто зім'яти папір, або взяти темні аркуші паперу, камені, шишки і скласти їх в сейф. Ключ від якого буде або у дорослого, або у самої дитини. Зробити з сірників і різнокольорових ниток «ловців снів »або вирізати ажурну сніжинку - яка, як фільтр, вбирала б страшні образи, які не підпускаючи їх до дитини.

9. Ангел. Вирізати з паперу ангела. «Якщо я зіткнувся з досвідом, в якому батьки, інші дорослі не можуть мене захистити - я шукаю опори в чомусь більшому, ніж людські можливості ». Наприклад, універсальний символ - ангел. Якого можна назвати (роблячи його більш живим і особистим) повісити над ліжечком, на стіні або зробити гірлянду з ангелів.

10. Будуємо будиночки. Дитинка шукає притулку в «спочатку безпечному місці» - матці. З дитиною корисно робити халабуди, будиночки, грати в хованки, така дитина любить перекриватися ковдрою або простирадлом. Тілесна практика - «колиска», повертає контур безпеки і дає ресурс - дорослий сидить на підлозі, обіймаючи дитину, яка сидить перед ним, за спинку (обхоплюючи ногами і руками), трохи погойдуючись і шепочучи щось тепле у вушко.

11. Малюємо. Будь-яке малювання і створення будиночків повертає відчуття кордонів.

12. Кнопка радості. Тілесна гра - кнопка радості. Для безпечного повернення контакту з тілом. Дитина, не кажучи партнеру, придумує звук (пісеньку). Задумує місце на тілі - кнопку, яка б, якщо до неї доторкнутися, включала б цей звук. Партнер по грі, м'яко торкаючись до тіла, повинен знайти цю кнопку. Потім дитина шукає кнопку, яку загадав партнер.

13. Крило ангела. Коли дитині потрібно відчути безпеку, відсторонитися від великої кількості людей, відчути підтримку - можна покласти праву руку на ліве плече. (Так позначається особиста територія і виникає відчуття дотику друга до плеча)

14. Сумне деревце. Дітки часто не можуть попросити про підтримку і пояснити, що їх турбує. Якщо дитини «перетворити» в деревце, яке ображено, пошкоджено, сумує - і запитати, що для нього зробити - поставити опору- паличку (себе), підв'язати гілочку (погладити по ручці), полити (Погладити зверху вниз), поставити паркан (стати навколо) - дитина отримає необхідний ресурс.

15. Розфарбуємо. Дітки в стані тривоги можуть боятися малювати щось на «вільну тему». Їм можна давати розмальовки з чіткими «жирними» кордонами. Можна з ними малювати всередині паперової тарілки, малювати нестандартними «пензликами» - спонжиком, ватяними паличками, зубними щітками. Наступний етап - капати акварельною фарбою на вологий папір. Потім, обводити висохлу форму, придумуючи, на що ця форма схожа.